Чи є майбутнє у банків

«Процес» публікує переклад блога британського фінансиста Кріса Скіннера, де він розмірковує про те, чи є майбутнє у банків.

Натрапивши на цікаву статтю про консолідацію банків в Європі, я згадав прогноз Франсіско Гонсалеса (колишній голова [однієї з найбільших банківських компаній] BBVA) про те, що в усьому світі достатньо місця тільки для п’ятдесяти банків.

Я в це не вірю.

Як я вже писав, банки не зникають. Вони не вмирають. Уже понад чверть століття існують прогнози про масову консолідації європейських банків. Але це досі не сталося. Перед тим як Banco Sabadell поглинув TSB, все говорили: «Ніхто не розраховує на покупку банків Іспанією»!

Банки в Європі як і раніше внутрішньодержавні. Вони розмовляють різними мовами. Пан’європейського банку немає. Німецьким банкам в Польщі не довіряють; французьким банкам не довіряють в Англії; шведським банкам — в Данії. І так далі і тому подібне. На карту поставлені внутрішні та національні інтереси, тому більшість банків залишаються локальними, тому існує понад 5000 банків в Європі, майже 5000 в Америці і понад 30 000 по всьому світу.

Банки не зникають. Їх просто купують.

Наприклад, якщо ви подивитеся на 20 років назад, то в Європі було майже 10 000 банків, 8 000 — в Америці і 50 000 — в усьому світі. Відбувається те, що банки об’єднуються, купують та змінюються.

Вивчивши матеріал Financial Times про банки-претенденти — пандемія розбила мрію про банки-претенденти — фінансовий блогер Джеміма Келлі зазначає кілька ключових моментів:

Хоча зараз дуже модно не любити традиційні банки, мало хто з нас в серйозній мірі користується послугами їхніх конкурентів. На мій погляд, суть в тому, що необанки насправді допомагають великим банкам стати кращими. Традиційні банки занадто великі, щоб збанкрутувати, і тому клієнти знають, що вони, напевно, будуть у безпеці, якщо працюватимуть саме з ними, особливо у складні часи.

Я згоден, але до якоїсь міри.

Але це також нагадує мені заяви, зроблені при появі PSD2. PSD2 або, якщо хочете, Друга директива про платіжні послуги, змушує банки обмінюватися даними з довіреними сторонніми постачальниками (TTP) через відкриті API.

Банки конкурують один з одним, слідують один за одним, копіюють один одного, прагнуть бути більше один за одного. Їм не потрібно турбуватися про FinTech або Big Tech. Вони просто зосереджені на тому, щоб випередити один одного. Це може бути їхньою найбільшою перевагою та одночасно слабким місцем. Зосередивши увагу на інших банках з метою зростання придбань, банки усвідомлюють свою роль зберігачів довіри; однак, зосереджуючись на інших банках, вони втрачають нові можливості для інновацій. Їм не обов’язково вводити нововведення, але це означає, що вони не зважають на основні ринкові тренди.

Два приклади.

Я дізнався у [постачальника платіжних послуг для користувачів мобільних операторів] M-Pesa в Кенії, як банки конкурують з ними. Відповідь була така: «Вони копіюють те, що ми робимо, але ми орієнтуємося на клієнта». Згадаймо, що говорив Джек Ма (засновник AliBaba Group): «Якщо банки не зміняться, ми поміняємо банки».

Підсумок: банки не вмирають, але банк можуть знищити, купивши його та вичавлюючи з нього кожну краплину крові, поки його повністю не поглине його новий власник.